Встановлено 5 серотипів вірусу (А, В, С, D і Е), на перший з них припадає 90 з 100 випадків ротавірусної інфекції. Випадки інфікування можуть бути одиничними або у вигляді епідемічних спалахів, вогнищами яких, як правило є дитячі дошкільні установи і дитячі лікарні. Зараження ротавірусами відбувається фекально-оральним шляхом, для захворювання характерна яскраво виражена сезонність – пік припадає на осінь і зиму. Вірус стійкий до факторів зовнішнього середовища, але знищується при кип’ятінні. Хворіють в основному діти до трьох років: у цій віковій категорії ротавірус є причиною третини випадків проносу, що вимагають лікування в стаціонарі. До 5 років ротавірусну інфекцію переносять майже всі діти. Також можуть заразитися дорослі з ослабленим імунітетом. Тривалість інкубаційного періоду від 15 годин до декількох днів, після чого починається гостра стадія інфекції, що виражається діареєю, блювотою, нудотою і, можливо, підвищенням температури. У хворої дитини рясна водяниста діарея з різким запахом, без домішок крові і слизу. З симптомів, що не зачіпають травну системи можливі нежить і біль при ковтанні При сильно виражених симптомах необхідна госпіталізація для попередження зневоднення і порушення в організмі електролітної і кислотно-лужної рівноваги. Можливий також безсимптомний перебіг інфекції. Після того як імунна система знищує вірус, формується імунітет, але рецидиви інфекції не виключені. Ефективним засобом проти вірусу є профілактична вакцинація. Проводити ПЛР-тест на ротавірус бажано в перші 2 тижні, після появи симптомів.